солоненький
СОЛОНЕ́НЬКИЙ, а, е. Пестл. до соло́ний.
— Нічого, потерпи, але за твої синяки віділлється комусь солоненькими сльозами (Тют., Вир, 1964, 125);
// у знач. ім. солоне́ньке, кого, с. Що-небудь солоне.
— Чого ж вам, дідусю? .. — Принеси чарочку та солоненького чогось заїсти (Тулуб, Людолови, І, 1957, 62).
Словник української мови (СУМ-11)