солонина
СОЛОНИ́НА, и, ж.
1. Засолене про запас м'ясо.
Він розв'язує мішок, витягає звідти солонину, зубами рве червоне м'ясо (М. Чабанівський);
Солонина за своєю поживною цінністю поступається перед свіжим м'ясом (з наук.-попул. літ.).
2. діал. Сало.
Перед смаженням телячі битки нашпиговують невеличкими шматочками солонини (з навч. літ.);
Гердлічиха стала у вікні, груба, солониною проросла, і, позіхаючи, говорила (Г. Хоткевич);
З дуб'я листя, з дуб'я листя ввисло на долину, А я тебе, дівча, люблю, як кіт солонину (з народної пісні).
Словник української мови (СУМ-20)