солонинка
СОЛОНИ́НКА, и, ж.
Пестл. до солони́на.
Стою, мовчу, а він на своє завертає: “Грошима, каже, багато не обіцяю, але їстимеш добре. Не тільки мамалигу з квасним молоком, а й капусти густої з сметаною покуштуєш, і солонинки кавалочок дістанеш...” (І. Муратов);
[Василина:] Може, ви й борщ їстимете? Наш, селянський? [Котовський:] А чому ж? [Василина:] Із солонинкою. Зараз винесу (Ю. Мокрієв).
Словник української мови (СУМ-20)