солтис
СО́ЛТИС, а, ч., іст.
У Західній Україні (до 1939 р.) та в Польщі (до 1950 р.) – сільський староста.
Гасали від села до хутора солтиси і поліцаї, конфіскували за борги останню ряднину, виводили з двору оплакану гіркими слізьми худобину (М. Олійник);
– Ви десь гадали собі, що пани вічні і ви вічно коло них солтисом будете... (П. Козланюк).
Словник української мови (СУМ-20)