солтис

СТА́РОСТА іст. (керівник місцевого міського чи сільського управління або самоврядування), ГОЛОВА́, ВІЙТ, СО́ЛТИС зах. (сільський).

Значення в інших словниках

1. солтис — Со́лтис: — у Західній Україні (до 1939 р.) та в Польщі (до 1950 р.) сільський староста [47]  Словник з творів Івана Франка
2. солтис — со́лтис іменник чоловічого роду, істота у Польщі та в Західній Україні — сільський староста іст.  Орфографічний словник української мови
3. солтис — -а, ч., іст. 1》 У Західній Україні (до 1939 р.) та в Польщі (до 1950 р.) – сільський староста. 2》 Підприємливий селянин.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. солтис — Війт, староста  Словник чужослів Павло Штепа
5. солтис — СО́ЛТИС, а, ч., іст. У Західній Україні (до 1939 р.) та в Польщі (до 1950 р.) – сільський староста. Гасали від села до хутора солтиси і поліцаї, конфіскували за борги останню ряднину, виводили з двору оплакану гіркими слізьми худобину (М.  Словник української мови у 20 томах
6. солтис — Сільський староста, голова сільського самоврядування, призначений землевласником  Словник застарілих та маловживаних слів
7. солтис — СО́ЛТИС, а, ч., іст. У Західній Україні (до 1939 р.) та в Польщі (до 1950 р.) — сільський староста. Гасали від села до хутора солтиси і поліцаї, конфіскували за борги останню ряднину, виводили з двору оплакану гіркими слізьми худобину (М. Ол., Чуєш..  Словник української мови в 11 томах