соннота

СОННО́ТА, и, ж., розм.

Те саме, що сонли́вість.

– Ви мені даєте такі книжки, що я тільки позіхаю з ними, а часом таки й дрімаю, бо вони наводять сонноту (І. Нечуй-Левицький);

Петров стріпнув головою, ніби хвилину тому прокинувся й тепер одганяв рештки сонноти (Ю. Шовкопляс).

Значення в інших словниках

1. соннота — сонно́та іменник жіночого роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. соннота — див. сон  Словник синонімів Вусика
3. соннота — -и, ж., розм. Те саме, що сонливість.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. соннота — Сонно́та, -ти, -ті  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. соннота — СОННО́ТА, и, ж., розм. Те саме, що сонли́вість. — Ви мені даєте такі книжки, що я тільки позіхаю з ними, а часом таки й дрімаю, бо вони наводять сонноту (Н.-Лев., V, 1966, 299); Петров стріпнув головою, ніби хвилину тому прокинувся й тепер одганяв рештки сонноти (Шовк., Інженери, 1956, 172).  Словник української мови в 11 томах
6. соннота — Сонно́та, -ти ж. Сонливость. На бабу все нападає соннота. Рк. Левиц.  Словник української мови Грінченка