Орфографічний словник української мови

соннота

сонно́та

іменник жіночого роду

розм.

Орфографічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. соннота — див. сон  Словник синонімів Вусика
  2. соннота — -и, ж., розм. Те саме, що сонливість.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. соннота — СОННО́ТА, и, ж., розм. Те саме, що сонли́вість. – Ви мені даєте такі книжки, що я тільки позіхаю з ними, а часом таки й дрімаю, бо вони наводять сонноту (І. Нечуй-Левицький); Петров стріпнув головою, ніби хвилину тому прокинувся й тепер одганяв рештки сонноти (Ю. Шовкопляс).  Словник української мови у 20 томах
  4. соннота — Сонно́та, -ти, -ті  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. соннота — СОННО́ТА, и, ж., розм. Те саме, що сонли́вість. — Ви мені даєте такі книжки, що я тільки позіхаю з ними, а часом таки й дрімаю, бо вони наводять сонноту (Н.-Лев., V, 1966, 299); Петров стріпнув головою, ніби хвилину тому прокинувся й тепер одганяв рештки сонноти (Шовк., Інженери, 1956, 172).  Словник української мови в 11 томах
  6. соннота — Сонно́та, -ти ж. Сонливость. На бабу все нападає соннота. Рк. Левиц.  Словник української мови Грінченка