сопляк
СОПЛЯ́К, а́, ч., розм.
1. Слиз, що виділяється з однієї ніздрі.
– Він, мамо, за те бив Маїйку, що ви йому пиїжка не спек'ї, – лепече маленький хлопчик з двома сопляками, що потекли з носа (М. Коцюбинський).
2. зневажл. Маленька дитина; хлопчик.
Сопляки розмалювали ліфт;
// Про молоду недосвідчену і невмілу людину, яку не поважають.
– Чому ти раніш за це не думав, сопляк ти паршивий? – злісно, з презирством промовила Рахіль, блиснувши на сина сердитими очима (С. Васильченко);
Та що ти з ними, сопляками говориш (О. Довженко);
– Не вірю я, щоб ви так моментально підняли руки перед цим .. сопляком (Ю. Шовкопляс).
Словник української мови (СУМ-20)