соплі
СО́ПЛІ, пель, мн. (одн. со́пля, і, ж.).
1. Слиз, що витікає з носа.
– Він полотняні штани підсмикне, соплі витре й як ушкварить навприсядки, то таку пилюку здійме, ніби два табори циган на батогах б'ються (Григорій Тютюнник).
2. тільки одн., перен., зневажл., рідко. Про людину, яку не поважають, до якої ставляться зверхньо.
Перед нею стояв Гунька, .. ледащо і злидень, остання людина у селі, – не людина, а бридка сопля, з яким гидко було словом перекинутися (Д. Бедзик).
3. Ненадійно, неміцно.
Триматися на соплях.
Словник української мови (СУМ-20)