сопілка
СОПІ́ЛКА, и, ж.
Український народний духовий музичний інструмент із дерева або очерету, що має форму порожнистої трубки з отворами, рід флейти.
Якийсь парубок став грати на сопілці (Н. Кобринська);
Його батько робив сопілки з липи й продавав на базарі (П. Панч);
* У порівн. – Говорить [Вівдя] тонісінько, мов сопілка грає (І. Нечуй-Левицький);
Із очерету виріжу сопілку (Л. Костенко).
Словник української мови (СУМ-20)