сопілка
СОПІ́ЛКА, и, ж. Український народний духовий музичний інструмент із дерева або очерету, що має форму порожнистої трубки з отворами.
Якийсь парубок став грати на сопілці (Кобр., Вибр., 1954, 125);
Його батько робив сопілки з липи й продавав на базарі (Панч, В дорозі, 1959, 165);
*У порівн. — Говорить [Вівдя] тонісінько, мов сопілка грає (Н.-Лев., II, 1956, 264).
Словник української мови (СУМ-11)