сотворіння
СОТВОРІ́ННЯ, я, с., книжн.
1. Дія за знач. сотвори́ти.
– Вже ж такого розору, вогню та нівечення від сотворіння світу не бачено (О. Довженко);
– Сюди! Звідси видно все. Навіть бог після сотворіння світу бачив менше, ніж я зараз (П. Загребельний).
2. Те саме, що створі́ння.
Чи життя, яке кипіло в тім світі дрібних сотворінь, збудило в її душі яку думку, який спомин? (О. Кобилянська);
Чим згадає вас після вашої смерті хоч одне сотворіння на світі? (Г. Хоткевич).
◇ (1) Від сотворі́ння сві́ту, зі сл. не ба́чити, не бу́ти і т. ін. – ніколи.
– Вже ж такого розору, вогню та нівечення від сотворіння світу не бачено (О. Довженко).
Словник української мови (СУМ-20)