соціалізм
СОЦІАЛІ́ЗМ, у, ч.
1. Суспільно-політичний лад, основою виробничих відносин якого є державна власність на засоби виробництва і як мета та ідеал висуваються принципи соціальної справедливості, свободи, рівності.
Бесіди пекучі, – немов залізо, небезпечні слова, як: соціалізм, натуралізм, дарвінізм, питання жіноче, питання робітницьке, – бриніли, мов бджоли (О. Кобилянська);
– Питаю, чи вдоволені ви страйком? – Дуже вдоволений. – Наближає до соціалізму? – Так, наближає (В. Винниченко);
Ніколи всміхатись. Мені треба соціалізм будувати! (О. Довженко);
Я не визнаю пролетарського правосуддя, здійснюваного закаблуками й палкою! Ось це моє кредо. І так само не визнаю соціалізму, будованого тюрмою й кулею (І. Багряний);
Багато з них і раніш захоплювалися ідеями соціалізму (Б. Антоненко-Давидович).
2. який. Назва різних учень про реформу капіталістичного суспільства на основі зрівняльності і згладжування суспільних суперечностей.
Християнський соціалізм.
(1) Христия́нський соціалі́зм – напрям суспільно-політичної думки, прихильники якого намагаються поєднати ідеї християнства і соціалізму.
△ (2) Утопі́чний соціалі́зм – учення про ідеальне суспільство, засноване на спільності майна, відсутності експлуатації і спільній праці всіх громадян, справедливому розподілі, яке бере початок від твору Т. Мора “Утопія”;
(3) Науко́вий соціалі́зм – соціологічна теорія, яка подає обґрунтування побудови суспільства на засадах соціальної справедливості.
Науковий соціалізм, який виник у середині XIX століття, претендував на строге теоретичне обґрунтування неминущості і закономірного виникнення майбутнього соціалістичного ладу на базі об'єктивного процесу розвитку продуктивних сил, базисних (економічних) та надбудовних, тобто неекономічних відносин (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)