спад
СПАД¹, у, ч.
1. Дія і стан за знач. спа́сти², спада́ти 1, 3, 4.
Треба сказати, що первісні тільця у рухові мусять Від прямовисного спаду убік відхилятись (М. Зеров);
Цвіту спад і весен лет – Все в однім акорді... (Т. Масенко);
Після піднесення, гніву і вибуху пристрастей настав спад (Н. Рибак);
Ці бесіди бадьорили Шевченка, живили надію на спад реакції (З. Тулуб);
При швидкому спаді барометричного тиску [у хворого] значно підвищувався артеріальний тиск (з наук.-попул. літ.).
2. рідко. Те саме, що водоспа́д.
◇ Іти́ (зверта́ти) / піти́ (зверну́ти) на спад (рідко на спа́док) див. іти́;
(1) На спа́ді:
а) (чого) вкінці, близько до кінця.
На спаді дня Василь зачиняє крамницю (з газ.);
б) закінчуватися.
Червнева ніч уже на спаді (Л. Смілянський);
в) у стані, близькому до занепаду.
Рабовласницьке суспільство було вже на спаді, а йому на зміну йшов феодальний лад (із журн.).
СПАД², у, ч.
Похила поверхня чого-небудь, пологий спуск (гори, горба і т. ін.).
Упаде [потік] на дорогу, борзенько перебіжить її – і знов по другім боці на стрімкім спаді почне свій біг шалений (Г. Хоткевич);
Може, збився він з дороги, Може, вітром одірвало І, як тріску ту, загнало На крутий Ельбруса спад? (М. Шеремет);
Майже кожним двором на нашій вулиці можна вийти до чудових горбів з положистими спадами (Л. Смілянський).
Словник української мови (СУМ-20)