спарник

СПА́РНИК, а, ч., зал.

Стержень, що з'єднує ведучі колеса паровоза з колесами спареної осі або колеса двох спарених осей.

Значення в інших словниках

1. спарник — спа́рник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. спарник — -а, ч., зал. Стержень, що з'єднує ведучі колеса паровоза з колесами спареної осі або колеса двох спарених осей.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. спарник — СПА́РНИК, а, ч., зал. Стержень, що з’єднує ведучі колеса паровоза з колесами спареної осі або колеса двох спарених осей.  Словник української мови в 11 томах