спартанець

СПАРТА́НЕЦЬ, нця, ч.

1. Громадянин старогрецької держави Спарти, жителі якої відзначалися суворим способом життя, загартованістю й витривалістю.

Населення Спартанської держави поділялося на дві групи: спартанців і ілотів. Спартанці були потомками греків-завойовників, ілоти – потомками місцевого підкореного населення (з навч. літ.);

Спартанці й перси призвичаювали підростаюче покоління до чимраз тривалішого голоду, щоб виробити у нього сильний характер, витривалість (з наук.-попул. літ.).

2. перен. Стійка, загартована, витривала людина, яка задовольняється у житті найнеобхіднішим.

Єзуїт з нас, своїх учнів, надумав робити спартанців, він такий був жорстокий і суворий, що канчук його завжди гуляв по чиїй-небудь з наших спин (з мемуарної літ.).

Значення в інших словниках

1. спартанець — спарта́нець іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. спартанець — -нця, ч. 1》 Громадянин давньогрецької держави Спарти, жителі якої з дитинства привчалися до суворого способу життя, відзначалися загартованістю й витривалістю. 2》 перен. Стійка, загартована, витривала людина.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. спартанець — спарта́нець 1. Громадянин давньогрецької держави Спарти, жителі якої відзначалися суворим способом життя, з дитинства привчалися до витривалості й терпіння. 2. Переносно – людина, яка додержує суворого способу життя.  Словник іншомовних слів Мельничука
4. спартанець — Спарта́нець, -та́нця; -та́нці, -ців  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. спартанець — СПАРТА́НЕЦЬ, нця, ч. 1. Громадянин старогрецької держави Спарти, жителі якої з дитинства привчалися до суворого способу життя, відзначалися загартованістю й витривалістю. Населення Спартанської держави поділялося на дві групи: спартанців і ілотів.  Словник української мови в 11 томах