спервовіку

СПЕРВОВІ́КУ, присл., рідко.

З давніх часів; віддавна.

Спервовіку не було нічого – тільки сила, рух! (П. Тичина);

У своєму щоденному житті ми оточені речами, про походження яких не думаємо, вважаючи підсвідомо, що вони існують спервовіку (із журн.).

Значення в інших словниках

1. спервовіку — спервові́ку прислівник незмінювана словникова одиниця рідко  Орфографічний словник української мови
2. спервовіку — див. здавна  Словник синонімів Вусика
3. спервовіку — присл., рідко. З давніх часів; віддавна.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. спервовіку — Спервові́ку, спередві́ку, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. спервовіку — СПЕРВОВІ́КУ, присл., рідко. З давніх часів; віддавна. Спервовіку не було нічого — тільки сила, рух! (Тич., І, 1946, 86); У своєму щоденному житті ми оточені речами, про походження яких не думаємо, вважаючи підсвідомо, що вони існують спервовіку (Вітч., 5, 1974, 155).  Словник української мови в 11 томах