спервовіку
СПЕРВОВІ́КУ, присл., рідко. З давніх часів; віддавна.
Спервовіку не було нічого — тільки сила, рух! (Тич., І, 1946, 86);
У своєму щоденному житті ми оточені речами, про походження яких не думаємо, вважаючи підсвідомо, що вони існують спервовіку (Вітч., 5, 1974, 155).
Словник української мови (СУМ-11)