спис
СПИС¹, а, ч.
Холодна зброя у вигляді гострого металевого наконечника на довгому держаку.
Еней махає довгим списом, На Турна міцно наступа (І. Котляревський);
На широкому майдані Єремія сам вчив своє нове військо, показував, як битись на шаблях та на списах (І. Нечуй-Левицький);
Верхи на зморених коненятах в'їжджала на майдан асканійська батрацька молодь. На грудях – червоні стрічки, за плечима – в кого берданка, в кого гвинтівка, а в кого й саморобний спис на мотузку (О. Гончар);
* Образно. Сонця спис Кресав над поїздом огні (А. Малишко);
Нової травки гострі списи з-під трави торішньої стирчать (Н. Забіла);
* У порівн. В його уяві .. поставала чорна країна нафти. Вишки, як списи, націлилися в небо (О. Донченко);
// Мисливська зброя; рогатина.
Молодий це був мисливець, але дуже завзятий. Із списом на ведмедя ходив (М. Трублаїні);
// Гімнастичний снаряд у легкій атлетиці.
Метальник списа.
◇ (1) Лама́лися списи́ (д) див. лама́ти;
Лама́ти списи́ див. лама́ти;
(2) Полама́ти спи́са (д) див. лама́ти;
Схрести́ти / схре́щувати списи́ (мечі́) див. схре́щувати;
Схре́щуються / схрести́лися багне́ти (мечі́, спи́си і т. ін.) див. багне́т.
СПИС², у, ч., заст.
Список.
Ястшембський викликав дівчат і хлопців по списові й одлічував їм гроші (І. Нечуй-Левицький);
Неодмінно треба буде додати спис друкарських помилок (А. Кримський).
Словник української мови (СУМ-20)