спис
СПИС¹, а, ч. Холодна зброя у вигляді гострого металевого наконечника на довгому держаку.
Еней махає довгим списом, На Турна міцно наступа (Котл., І, 1952, 293);
На широкому майдані Єремія сам вчив своє нове військо, показував, як битись на шаблях та на списах (Н.-Лев., VII, 1966, 22);
Верхи на зморених коненятах в’їжджала на майдан асканійська батрацька молодь. На грудях — червоні стрічки, за плечима — в кого берданка, в кого гвинтівка, а в кого й саморобний спис на мотузку (Гончар, II, 1959, 14);
*Образно. Сонця спис Кресав над поїздом огні (Мал., III, 1957, 503);
Нової травки гострі списи з-під трави торішньої стирчать (Забіла, Промені, 1951, 86);
*У порівн. В його уяві.. поставала чорна країна нафти. Вишки, як списи, націлилися в небо (Донч., II, 1956, 187);
// Мисливська зброя; рогатина.
Молодий це був мисливець, але дуже завзятий. Із списом на ведмедя ходив (Трубл., Вовки.., 1936, 40);
// Гімнастичний снаряд у легкій атлетиці.
Метальник списа.
◊ Лама́ти списи́ див. лама́ти;
Схре́щувати (схрести́ти) списи́ (спи́са) див. схре́щувати;
Схре́щуються (схре́щувалися, схрести́лися) списи́ див. схре́щуватися.
СПИС², у, ч., заст. Список.
Ястшембський викликав дівчат і хлопців по списові й одлічував їм гроші (Н.-Лев., II, 1956, 42);
Неодмінно треба буде додати спис друкарських помилок (Крим., Вибр., 1965, 600).
Словник української мови (СУМ-11)