списаний
СПИ́САНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до списа́ти.
Так напрактикувався хлопець, що й свої вже рифми [рими] підгонив, а то й цілі рядки. Проте, знати було – Корній так і казав прямо, що списане з “Кобзаря” (А. Головко);
Вже списані в блокноті всі сторінки украй (М. Бажан);
Перейшов [учитель] до іншої таблиці. Вона була вища, списана густіше (В. Кучер);
Вчені браміни поприносили старі пергаментні документи .. – Дивись, молодий раджо, які тут давні наші й твої кривди списані! – сказав Гарун до Саіба (І. Нечуй-Левицький);
– Сестра моя он книжки з “Просвіти” виписує, послухали б ви її. Вся наша історія там списана... (О. Гончар);
Поетові чи письмовцеві і втіха і горе однаково милі, коли вони вже виспівані в голосній пісні, вимовлені чи списані щирими словами (Леся Українка);
Встиг [Леонід] уже побувати в далеких плаваннях, але потім за якийсь хмільний бешкет був списаний з корабля (О. Гончар);
Колоритна мова дядька Лева, Килини, Лукаша, його матері та інших персонажів підтверджує, що образи ці списані поетесою з типів волинських селян (з наук. літ.);
// у знач. прикм.
Хмельницький схилився над списаними аркушами пергаменту (Н. Рибак);
Олівець був короткий, списаний (Ю. Смолич);
// у знач. ім. спи́сане, ного, с. Аркуш, сторінка, заповнені графічними знаками.
Мій генерал пішов до себе, а я таки пишу. Папір у мене – бланки наказів. Ховаю списане в планшеті серед карт (Ю. Яновський);
// спи́сано, безос. пред.
Аркушик паперу було списано з обох боків дрібними рівними літерами (Я. Гримайло);
– Як, приміром, борщ зварить... путрю... саламаху... квашу... Оте все списано у тій книжці... (Панас Мирний).
◇ (1) Як на папе́рі спи́саний, зі сл. став, з'яви́вся, вроди́вся і т. ін. – дуже швидко.
[Самрось:] От бачиш, який я справний? Хоч і додому тепер... В мент вродився, як на папері списаний! Поганяй!.. (М. Кропивницький).
Словник української мови (СУМ-20)