спичак
СПИЧА́К, а́, ч.
1. Молодий паросток очерету.
Узявшись за руки, пробирались [хлопчаки] зеленим дном саги, щоб нарвати спичаків – молодих ніжно-крихких пагонів очерету, що були такі солодкі і принадні (І. Цюпа);
// розм. Те саме, що колю́чка 1.
Я стрімко, прудко побіг. Біг щосили. Об терен штаненята порвав, ноги на спичаках поколов (О. Ковінька).
2. Риба-самець під час нересту.
Словник української мови (СУМ-20)