спичак

СПИЧА́К, а́, ч.

1. Молодий паросток очерету.

Узявшись за руки, пробирались [хлопчаки] зеленим дном саги, щоб нарвати спичаків — молодих ніжно-крихких пагонів очерету, що були такі солодкі і принадні (Цюпа, На крилах.., 1961, 88);

// розм. Те саме, що колю́чка 1.

Я стрімко, прудко побіг. Біг щосили. Об терен штаненята порвав, ноги на спичаках поколов (Ковінька, Чому я не сокіл.., 1961, 69).

2. Риба-самець під час нересту.

Значення в інших словниках

1. спичак — спича́к іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. спичак — -а, ч. 1》 Молодий паросток очерету. || розм. Те саме, що колючка 1). 2》 Риба-самець під час нересту.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. спичак — СПИЧА́К, а́, ч. 1. Молодий паросток очерету. Узявшись за руки, пробирались [хлопчаки] зеленим дном саги, щоб нарвати спичаків – молодих ніжно-крихких пагонів очерету, що були такі солодкі і принадні (І. Цюпа); // розм. Те саме, що колю́чка...  Словник української мови у 20 томах
4. спичак — КОЛЮ́ЧКА (голчасте утворення на тілі деяких тварин; загострений кінець стебла, листя рослини тощо), ГО́ЛКА, ШПИ́ЛЬКА, ШПИЧА́К (СПИЧА́К), ШПИ́ЧКА, ШИП, КО́ЛЬКА діал.; ХВОЇ́НКА, ХВОЇ́НА (у хвойних дерев та кущів).  Словник синонімів української мови
5. спичак — Спичак, -ка м. 1) Молодой ростокъ камыша. О. 1862. І. 55. 2) Рыба-самецъ въ то время, когда онъ трется. Мнж. 192.  Словник української мови Грінченка