спиця
СПИ́ЦЯ, і, ж.
1. Один з дерев'яних або металевих стрижнів, що з'єднують маточину колеса з ободом.
Старші господарі очима знавців оглядають колесо, придивляються, .. чи ввійшла на своє місце кожда спиця (І. Франко);
Біле вересневе сонце мигтить і мигтить, заплутавшись двома світляними клубками у спицях веломашини (О. Гончар);
З тихим шумом обертались, мигтячи спицями, два величезні маховики (С. Чорнобривець);
* У порівн. Дні, наче спиці в колесі, мелькають один за одним, всі однакові і непримітні (Ю. Мушкетик);
// Один з тонких металевих стрижнів, що становлять каркас парасольки.
2. Тонкий довгий стрижень з трохи загостреним кінцем для плетення.
Панна Анеля плете якусь хустку – і не підводить очей од спиць (М. Коцюбинський);
Сиділа, обіклавшись подушками, зі спицями в руках мама (Ю. Мушкетик);
* У порівн. Очі зробились нерухомі, колючі, як дві в'язальні спиці (П. Колесник).
◇ (1) Деся́та спи́ця в ко́лесі – той, хто відіграє незначну роль у чомусь.
– Ти мусиш зараз же розповісти, хто він і звідки. Щоб я був спокійний за тебе, за Павла і за себе, хоч я тут, правда, десята спиця в колесі (С. Добровольський);
(2) Не оста́ння (рідко ви́дна) спи́ця (шпи́ця) в ко́лесі – той, хто відіграє певну роль у чомусь, займає певне становище.
Став він [Шавкун] не остання спиця в колесі .. Де взялася в людей шана і повага до його [нього]! (Панас Мирний);
І Ліна та Василинка теж квапляться на свої місця, бо й вони не останні спиці в цьому величезному трудовому колесі (О. Гончар);
– Моя бригада теж чогось варта, і я не остання шпиця в колесі, Ганю (М. Зарудний);
Піп сапогівський був дуже цікава людина. Казали про нього, ніби він був досить видною шпицею у колесі ієрархічнім (Г. Хоткевич).
Словник української мови (СУМ-20)