Короткий словник жарґонної лексики української мови
Значення в інших словниках
спиця —
спи́ця іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
спиця —
див. СТРИЖЕНЬ; (скелі) ШПИЛЬ; шпичка.
Словник синонімів Караванського
спиця —
-і, ж. 1》 Один із дерев'яних або металевих стрижнів, що з'єднують маточину колеса з ободом. || Один із тонких металевих стрижнів, що становлять каркас парасольки. 2》 Тонкий довгий стрижень з трохи загостреним кінцем для плетення.
Великий тлумачний словник сучасної мови
спиця —
СПИ́ЦЯ, і, ж. 1. Один з дерев'яних або металевих стрижнів, що з'єднують маточину колеса з ободом. Старші господарі очима знавців оглядають колесо, придивляються, .. чи ввійшла на своє місце кожда спиця (І.
Словник української мови у 20 томах
спиця —
деся́та спи́ця в ко́лесі. Той, хто відіграє незначну роль у чомусь. — Ти мусиш зараз же розповісти, хто він і звідки. Щоб я був спокійний за тебе, за Павла і за себе, хоч я тут, правда, десята спиця в колесі (С. Добровольський).
Фразеологічний словник української мови
спиця —
СПИ́ЦЯ (ШПИ́ЦЯ рідше) (для в'язання), ДРО́ТИК, ПРУ́ТИК розм.
Словник синонімів української мови
спиця —
СПИ́ЦЯ, і, ж. 1. Один з дерев’яних або металевих стрижнів, що з’єднують маточину колеса з ободом. Старші господарі очима знавців оглядають колесо, придивляються,.. чи ввійшла на своє місце кожда спиця (Фр.
Словник української мови в 11 томах
спиця —
Спиця, -ці ж. 1) Спица (въ колесѣ). Рудч. Чп. 250. Котилися вози з гори, поламались спиці. Чуб. V. 323. 2) Часть гончарнаго круга. см. круг 11. 3) Часть млина ручного. (см. [млин]). Шух. І. 104. 4) Въ срубленномъ деревѣ сукъ, тонкая часть котораго отрублена. Шух. І. 187.
Словник української мови Грінченка