спиця

Значення в інших словниках

1. спиця — спи́ця іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
2. спиця — див. СТРИЖЕНЬ; (скелі) ШПИЛЬ; шпичка. Словник синонімів Караванського
3. спиця — -і, ж. 1》 Один із дерев'яних або металевих стрижнів, що з'єднують маточину колеса з ободом. || Один із тонких металевих стрижнів, що становлять каркас парасольки. 2》 Тонкий довгий стрижень з трохи загостреним кінцем для плетення. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. спиця — Шпиця Словник чужослів Павло Штепа
5. спиця — СПИ́ЦЯ, і, ж. 1. Один з дерев'яних або металевих стрижнів, що з'єднують маточину колеса з ободом. Старші господарі очима знавців оглядають колесо, придивляються, .. чи ввійшла на своє місце кожда спиця (І. Словник української мови у 20 томах
6. спиця — деся́та спи́ця в ко́лесі. Той, хто відіграє незначну роль у чомусь. — Ти мусиш зараз же розповісти, хто він і звідки. Щоб я був спокійний за тебе, за Павла і за себе, хоч я тут, правда, десята спиця в колесі (С. Добровольський). Фразеологічний словник української мови
7. спиця — СПИ́ЦЯ (ШПИ́ЦЯ рідше) (для в'язання), ДРО́ТИК, ПРУ́ТИК розм. Словник синонімів української мови
8. спиця — Спи́ця, -ці, -цею; спи́ці, спиць Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. спиця — СПИ́ЦЯ, і, ж. 1. Один з дерев’яних або металевих стрижнів, що з’єднують маточину колеса з ободом. Старші господарі очима знавців оглядають колесо, придивляються,.. чи ввійшла на своє місце кожда спиця (Фр. Словник української мови в 11 томах
10. спиця — Спиця, -ці ж. 1) Спица (въ колесѣ). Рудч. Чп. 250. Котилися вози з гори, поламались спиці. Чуб. V. 323. 2) Часть гончарнаго круга. см. круг 11. 3) Часть млина ручного. (см. [млин]). Шух. І. 104. 4) Въ срубленномъ деревѣ сукъ, тонкая часть котораго отрублена. Шух. І. 187. Словник української мови Грінченка