1. Словник української мови Грінченка

спиця

Спиця, -ці

ж.

1) Спица (въ колесѣ). Рудч. Чп. 250. Котилися вози з гори, поламались спиці. Чуб. V. 323.

2) Часть гончарнаго круга. см. круг 11.

3) Часть млина ручного. (см. [млин]). Шух. І. 104.

4) Въ срубленномъ деревѣ сукъ, тонкая часть котораго отрублена. Шух. І. 187.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. спиця — спи́ця іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. спиця — див. СТРИЖЕНЬ; (скелі) ШПИЛЬ; шпичка. Словник синонімів Караванського
  3. спиця — -і, ж. 1》 Один із дерев'яних або металевих стрижнів, що з'єднують маточину колеса з ободом. || Один із тонких металевих стрижнів, що становлять каркас парасольки. 2》 Тонкий довгий стрижень з трохи загостреним кінцем для плетення. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. спиця — Шпиця Словник чужослів Павло Штепа
  5. спиця — СПИ́ЦЯ, і, ж. 1. Один з дерев'яних або металевих стрижнів, що з'єднують маточину колеса з ободом. Старші господарі очима знавців оглядають колесо, придивляються, .. чи ввійшла на своє місце кожда спиця (І. Словник української мови у 20 томах
  6. спиця — (-і) ж., нарк. Голка шприца. ПСУМС, 65. Словник жарґонної лексики української мови
  7. спиця — деся́та спи́ця в ко́лесі. Той, хто відіграє незначну роль у чомусь. — Ти мусиш зараз же розповісти, хто він і звідки. Щоб я був спокійний за тебе, за Павла і за себе, хоч я тут, правда, десята спиця в колесі (С. Добровольський). Фразеологічний словник української мови
  8. спиця — СПИ́ЦЯ (ШПИ́ЦЯ рідше) (для в'язання), ДРО́ТИК, ПРУ́ТИК розм. Словник синонімів української мови
  9. спиця — Спи́ця, -ці, -цею; спи́ці, спиць Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. спиця — СПИ́ЦЯ, і, ж. 1. Один з дерев’яних або металевих стрижнів, що з’єднують маточину колеса з ободом. Старші господарі очима знавців оглядають колесо, придивляються,.. чи ввійшла на своє місце кожда спиця (Фр. Словник української мови в 11 томах