1. Словник української мови в 11 томах

спиця

СПИ́ЦЯ, і, ж.

1. Один з дерев’яних або металевих стрижнів, що з’єднують маточину колеса з ободом.

Старші господарі очима знавців оглядають колесо, придивляються,.. чи ввійшла на своє місце кожда спиця (Фр., IV, 1950, 189);

Біле вересневе сонце мигтить і мигтить, заплутавшись двома світляними клубками у спицях веломашини (Гончар, І, 1954, 465);

З тихим шумом обертались, мигтячи спицями, два величезні маховики (Чорн., Визвол. земля, 1959, 55);

*У порівн. Дні, наче спиці в колесі, мелькають один за одним, всі однакові і непримітні (Мушк., Чорний хліб, 1960, 49);

// Один з тонких металевих стрижнів, що становлять каркас парасольки.

◊ Деся́та спи́ця в ко́лесі див. ко́лесо;

Не оста́ння спи́ця в ко́лесі див. ко́лесо.

2. Тонкий довгий стрижень з трохи загостреним кінцем для плетення.

Панна Анеля плете якусь хустку — і не підводить очей од спиць (Коцюб., II, 1955, 249);

Сиділа, обіклавшись подушками, зі спицями в руках мама (Мушк., День.., 1967, 55);

*У порівн. Очі зробились нерухомі, колючі, як дві в’язальні спиці (Кол., Терен.., 1959, 44).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. спиця — спи́ця іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. спиця — див. СТРИЖЕНЬ; (скелі) ШПИЛЬ; шпичка. Словник синонімів Караванського
  3. спиця — -і, ж. 1》 Один із дерев'яних або металевих стрижнів, що з'єднують маточину колеса з ободом. || Один із тонких металевих стрижнів, що становлять каркас парасольки. 2》 Тонкий довгий стрижень з трохи загостреним кінцем для плетення. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. спиця — Шпиця Словник чужослів Павло Штепа
  5. спиця — СПИ́ЦЯ, і, ж. 1. Один з дерев'яних або металевих стрижнів, що з'єднують маточину колеса з ободом. Старші господарі очима знавців оглядають колесо, придивляються, .. чи ввійшла на своє місце кожда спиця (І. Словник української мови у 20 томах
  6. спиця — (-і) ж., нарк. Голка шприца. ПСУМС, 65. Словник жарґонної лексики української мови
  7. спиця — деся́та спи́ця в ко́лесі. Той, хто відіграє незначну роль у чомусь. — Ти мусиш зараз же розповісти, хто він і звідки. Щоб я був спокійний за тебе, за Павла і за себе, хоч я тут, правда, десята спиця в колесі (С. Добровольський). Фразеологічний словник української мови
  8. спиця — СПИ́ЦЯ (ШПИ́ЦЯ рідше) (для в'язання), ДРО́ТИК, ПРУ́ТИК розм. Словник синонімів української мови
  9. спиця — Спи́ця, -ці, -цею; спи́ці, спиць Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. спиця — Спиця, -ці ж. 1) Спица (въ колесѣ). Рудч. Чп. 250. Котилися вози з гори, поламались спиці. Чуб. V. 323. 2) Часть гончарнаго круга. см. круг 11. 3) Часть млина ручного. (см. [млин]). Шух. І. 104. 4) Въ срубленномъ деревѣ сукъ, тонкая часть котораго отрублена. Шух. І. 187. Словник української мови Грінченка