спиця
Спиця, -ці
ж.
1) Спица (въ колесѣ). Рудч. Чп. 250. Котилися вози з гори, поламались спиці. Чуб. V. 323.
2) Часть гончарнаго круга. см. круг 11.
3) Часть млина ручного. (см. [млин]). Шух. І. 104.
4) Въ срубленномъ деревѣ сукъ, тонкая часть котораго отрублена. Шух. І. 187.
Словник української мови Грінченка