спиця

спи́ця

-і, ж.

1》 Один із дерев'яних або металевих стрижнів, що з'єднують маточину колеса з ободом.

|| Один із тонких металевих стрижнів, що становлять каркас парасольки.

2》 Тонкий довгий стрижень з трохи загостреним кінцем для плетення.

Значення в інших словниках

1. спиця — спи́ця іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. спиця — див. СТРИЖЕНЬ; (скелі) ШПИЛЬ; шпичка.  Словник синонімів Караванського
3. спиця — Шпиця  Словник чужослів Павло Штепа
4. спиця — СПИ́ЦЯ, і, ж. 1. Один з дерев'яних або металевих стрижнів, що з'єднують маточину колеса з ободом. Старші господарі очима знавців оглядають колесо, придивляються, .. чи ввійшла на своє місце кожда спиця (І.  Словник української мови у 20 томах
5. спиця — (-і) ж., нарк. Голка шприца. ПСУМС, 65.  Словник жарґонної лексики української мови
6. спиця — деся́та спи́ця в ко́лесі. Той, хто відіграє незначну роль у чомусь. — Ти мусиш зараз же розповісти, хто він і звідки. Щоб я був спокійний за тебе, за Павла і за себе, хоч я тут, правда, десята спиця в колесі (С. Добровольський).  Фразеологічний словник української мови
7. спиця — СПИ́ЦЯ (ШПИ́ЦЯ рідше) (для в'язання), ДРО́ТИК, ПРУ́ТИК розм.  Словник синонімів української мови
8. спиця — Спи́ця, -ці, -цею; спи́ці, спиць  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. спиця — СПИ́ЦЯ, і, ж. 1. Один з дерев’яних або металевих стрижнів, що з’єднують маточину колеса з ободом. Старші господарі очима знавців оглядають колесо, придивляються,.. чи ввійшла на своє місце кожда спиця (Фр.  Словник української мови в 11 томах
10. спиця — Спиця, -ці ж. 1) Спица (въ колесѣ). Рудч. Чп. 250. Котилися вози з гори, поламались спиці. Чуб. V. 323. 2) Часть гончарнаго круга. см. круг 11. 3) Часть млина ручного. (см. [млин]). Шух. І. 104. 4) Въ срубленномъ деревѣ сукъ, тонкая часть котораго отрублена. Шух. І. 187.  Словник української мови Грінченка