Словник української мови у 20 томах

спливаючий

СПЛИВА́ЮЧИЙ, а, е.

Який спливає.

Батько думав про свого Овер'яшка, дивився на спливаючу кригу (О. Ільченко);

Впоперек сідла поперед себе тримав [Коснятин] оленя, спливаючого кров'ю (П. Загребельний).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. спливаючий — сплива́ючий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
  2. спливаючий — -а, -е. Дієприкм. акт. теп. ч. до спливати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. спливаючий — СПЛИВА́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до сплива́ти. Батько думав про свого Овер’яшка, дивився на спливаючу кригу (Ільч., Звич. хлопець, 1947, 66); Впоперек сідла поперед себе тримав [Коснятин] оленя, спливаючого кров’ю (Загреб., Диво, 1968, 241).  Словник української мови в 11 томах