сплодитися

СПЛОДИ́ТИСЯ, спло́диться, док., розм.

1. З'явитися, виникнути.

Думка про таке видання сплодиласі в голові Шевченка геть раніш, і сплодили її перш за все малюнки Штернберга (О. Кониський).

2. Виснажитися, перестати родити (про землю).

– А знаєш, Грицьку, – вмішається одутлий Матня, – чого в тебе земля не родить? Не того, що сплодилась, ні! То бог тебе карає... (Панас Мирний).

Значення в інших словниках

1. сплодитися — сплоди́тися дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. сплодитися — сплодиться, док., розм. 1》 З'явитися, виникнути. 2》 Виснажитися, перестати родити (про землю).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. сплодитися — ВИНИКА́ТИ (починати існувати, набувати реальності; у голові, в серці — про думки, почуття), ПОВСТАВА́ТИ (ПОСТАВА́ТИ), СТАВА́ТИ, З'ЯВЛЯ́ТИСЯ, ПОЯВЛЯ́ТИСЯ, УТВО́РЮВАТИСЯ, СТВО́РЮВАТИСЯ, ВИТВО́РЮВАТИСЯ, ЗДІЙМА́ТИСЯ, ЗАРО́ДЖУВАТИСЯ, БРА́ТИСЯ...  Словник синонімів української мови
4. сплодитися — СПЛОДИ́ТИСЯ, спло́диться, док., розм. 1. З’явитися, виникнути. У його голові сплодилася гірка думіка. 2. Виснажитися, перестати родити (про землю). — А знаєш, Грицьку,— вмішається одутлий Матня,— чого в тебе земля не родить? Не того, що сплодилась, ні! То бог тебе карає… (Мирний, І, 1949, 402).  Словник української мови в 11 томах
5. сплодитися — Сплоди́тися, -джу́ся, -дишся гл. Истощиться и перестать приносить плоды. А знаєш.... чого в тебе земля не родить? Не того, що сплодилася, ні! Мир. ХРВ. 399.  Словник української мови Грінченка