сплювання

СПЛЮВА́ННЯ, я, с., діал.

Дія за знач. сплюва́ти.

– Тю, тю, дурний! – загукали деякі розумніші звірі. – Гадає, що як сам любить мід, то вже і кождий інший готов за мід продати і душу і сумління .. Вуйко [Ведмідь], почувши ті вигадки та сплювання, засоромився дуже і, бурчачи щось собі під ніс про брак смаку у тих глупих звірів, заліз у кут (І. Франко).

Значення в інших словниках

1. сплювання — Опльовування [IV]  Словник з творів Івана Франка
2. сплювання — сплюва́ння іменник середнього роду діал.  Орфографічний словник української мови
3. сплювання — -я, с., діал. Дія за знач. сплювати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. сплювання — СПЛЮВА́ННЯ, я, с., діал. Дія за знач. сплюва́ти. — Тю, тю, дурний! — загукали деякі розумніші звірі. — Гадає, що як сам любить мід, то вже і кождий інший готов за мід продати і душу і сумління..  Словник української мови в 11 томах