сплювання
СПЛЮВА́ННЯ, я, с., діал.
Дія за знач. сплюва́ти.
– Тю, тю, дурний! – загукали деякі розумніші звірі. – Гадає, що як сам любить мід, то вже і кождий інший готов за мід продати і душу і сумління .. Вуйко [Ведмідь], почувши ті вигадки та сплювання, засоромився дуже і, бурчачи щось собі під ніс про брак смаку у тих глупих звірів, заліз у кут (І. Франко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- сплювання — Опльовування [IV] Словник з творів Івана Франка
- сплювання — сплюва́ння іменник середнього роду діал. Орфографічний словник української мови
- сплювання — -я, с., діал. Дія за знач. сплювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- сплювання — СПЛЮВА́ННЯ, я, с., діал. Дія за знач. сплюва́ти. — Тю, тю, дурний! — загукали деякі розумніші звірі. — Гадає, що як сам любить мід, то вже і кождий інший готов за мід продати і душу і сумління.. Словник української мови в 11 томах