1. Словник української мови в 11 томах

сплювання

СПЛЮВА́ННЯ, я, с., діал. Дія за знач. сплюва́ти.

— Тю, тю, дурний! — загукали деякі розумніші звірі. — Гадає, що як сам любить мід, то вже і кождий інший готов за мід продати і душу і сумління.. Вуйко [Ведмідь], почувши ті вигадки та сплювання, засоромився дуже і, бурчачи щось собі під ніс про брак смаку у тих глупих звірів, заліз у кут (Фр., IV, 1950, 126).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сплювання — Опльовування [IV] Словник з творів Івана Франка
  2. сплювання — сплюва́ння іменник середнього роду діал. Орфографічний словник української мови
  3. сплювання — -я, с., діал. Дія за знач. сплювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. сплювання — СПЛЮВА́ННЯ, я, с., діал. Дія за знач. сплюва́ти. – Тю, тю, дурний! – загукали деякі розумніші звірі. – Гадає, що як сам любить мід, то вже і кождий інший готов за мід продати і душу і сумління .. Словник української мови у 20 томах