1. Словник української мови в 11 томах

спльовувати

СПЛЬО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., СПЛЮ́НУТИ, ну, неш, док.

1. перех. і неперех., чим. Викидати, видаляти що-небудь з рота плювком; випльовувати.

Юра отямлюється від того, що його раптом занурюють головою в річку. Він пирхає, спльовує щось солоне і відхаркує з легенів пісок (Смолич, II, 1958, 55);

Тетеря, з обв’язаною рушником головою, смокчучи квашене яблуко, спльовував під ноги зернятка (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 65);

Чоловік понуро сіпнув оком, жінка щось йому шепнула, і обоє безвиразно сплюнули лушпинням (Кач., II, 1958, 45);

*Образно. Аж налаяла Палажка та й сплюнула, сердите слово (Барв., Опов.., 1902, 152).

2. неперех. Викидати, видаляти слину, мокротиння з рота плювком; плювати.

Смоктав [Юрчик] немилосердно. Одну [люльку] викурював, другу набивав, безперестанно спльовуючи набік (Хотк., II, 1966, 153);

— Не дряпайся, кицько,— відхиляє голову управитель і спльовує (Стельмах, І, 1962, 583);

Яків випив чарку, крякнув, скривився, сплюнув (Мирний, І, 1954, 293);

Гаврилко сплюнув, бо йому набігло повен рот слини (Коцюб., І, 1955, 131);

— Чого ж, ми не ледачі, — сказав він і, сплюнувши в руки, міцно вчепився ними в рядняні цупкі гузирі (Гончар, II, 1959, 152);

— Перепився-таки! — сердито сплюнула шинкарка (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 423).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. спльовувати — спльо́вувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. спльовувати — -ую, -уєш, недок., сплюнути, -ну, -неш, док. 1》 перех. і неперех., чим. Викидати, видаляти що-небудь з рота плювком; випльовувати. 2》 неперех. Викидати, видаляти слину, мокротиння з рота плювком; плювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. спльовувати — СПЛЬО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., СПЛЮ́НУТИ, ну, неш, док. 1. що і без прям. дод., чим. Викидати, видаляти що-небудь з рота плювком; випльовувати. Юра отямлюється від того, що його раптом занурюють головою в річку. Словник української мови у 20 томах
  4. спльовувати — ПЛЮВА́ТИ (викидати з рота слину, мокротиння тощо), ВИПЛЬО́ВУВАТИ, СПЛЬО́ВУВАТИ, ПЛЮ́ХАТИ розм.; ПЛЮВА́ТИСЯ (також на когось, один на одного); ЧВИ́РКАТИ (ЧВІ́РКАТИ) розм., ЦВІ́РКАТИ розм., ЦИ́РКАТИ розм. (крізь зуби); ХА́РКАТИ розм., ХАРКОТІ́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  5. спльовувати — Спльо́вувати, -вую, -вуєш, -вує; спльо́вуй, -ву́йте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. спльовувати — Спльо́вувати, -вую, -єш сов. в. сплюнути, -ну, -неш, гл. Сплевывать, сплюнуть. Тричи треба сі слова проказати, за кожним разом по тричи спльовувати. Грин. II. 40. Ой хоч поцілує, дак додолу сплюне. Чуб. V. 842. Словник української мови Грінченка