1. Словник української мови Грінченка

спльовувати

Спльо́вувати, -вую, -єш

сов. в. сплюнути, -ну, -неш, гл. Сплевывать, сплюнуть. Тричи треба сі слова проказати, за кожним разом по тричи спльовувати. Грин. II. 40. Ой хоч поцілує, дак додолу сплюне. Чуб. V. 842.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. спльовувати — спльо́вувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. спльовувати — -ую, -уєш, недок., сплюнути, -ну, -неш, док. 1》 перех. і неперех., чим. Викидати, видаляти що-небудь з рота плювком; випльовувати. 2》 неперех. Викидати, видаляти слину, мокротиння з рота плювком; плювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. спльовувати — СПЛЬО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., СПЛЮ́НУТИ, ну, неш, док. 1. що і без прям. дод., чим. Викидати, видаляти що-небудь з рота плювком; випльовувати. Юра отямлюється від того, що його раптом занурюють головою в річку. Словник української мови у 20 томах
  4. спльовувати — ПЛЮВА́ТИ (викидати з рота слину, мокротиння тощо), ВИПЛЬО́ВУВАТИ, СПЛЬО́ВУВАТИ, ПЛЮ́ХАТИ розм.; ПЛЮВА́ТИСЯ (також на когось, один на одного); ЧВИ́РКАТИ (ЧВІ́РКАТИ) розм., ЦВІ́РКАТИ розм., ЦИ́РКАТИ розм. (крізь зуби); ХА́РКАТИ розм., ХАРКОТІ́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  5. спльовувати — Спльо́вувати, -вую, -вуєш, -вує; спльо́вуй, -ву́йте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. спльовувати — СПЛЬО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., СПЛЮ́НУТИ, ну, неш, док. 1. перех. і неперех., чим. Викидати, видаляти що-небудь з рота плювком; випльовувати. Юра отямлюється від того, що його раптом занурюють головою в річку. Словник української мови в 11 томах