сплюндрований
СПЛЮНДРО́ВАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. до сплюндрува́ти.
[Гарісчандра:] Міста, і села, Й палати їх [князів] понищені, маєтки Сплюндровані (І. Франко);
Воно [місто] було далеке вже від нього, сплюндроване і понівечене ворогом (Н. Рибак);
[Ніна:] Я теж від себе геть думки жену Про рідний край, сплюндрований ордою (Л. Дмитерко);
І зараз, читаючи безсмертні рядки “Слова”, ми ніби бачимо, як виступають на захист сплюндрованої лихими напасниками землі руські полки (І. Цюпа);
// у знач. прикм.
Біля стін сплюндрованого будинку лежали трупи людей, у яких ще так недавно пристрасно билися серця (С. Скляренко);
// сплюндро́вано, безос. пред.
То сяк, то так прийшли [Марія і Йосип] додому. Бодай не довелось нікому Узріть такеє .. Отой гайочок! І не знать, Де він кохався. І хатина, Все, все сплюндровано. В руїні їм довелося ночувать (Т. Шевченко);
– Сіноп спалено і сплюндровано (З. Тулуб).
2. у знач. прикм. Який зазнав руйнування, нищення, грабування, спустошення.
На краю спустошеного села, сплюндрованого і безлюдного, стоїть мініатюрна церковця без хреста і без дзвонів (С. Васильченко);
Це була сплюндрована й споганена земля, – ніщо на ній не росло, не родило і не живилось (Ю. Смолич).
3. у знач. прикм. Який зазнав катування.
В Клішківцях біля жандармського поста лежали під тином постріляні. Без кожухів і чобіт, пограбовані й сплюндровані (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)