сплющувати
СПЛЮ́ЩУВАТИ, ую, уєш, недок., СПЛЮ́ЩИТИ, щу, щиш, док., кого, що.
1. Здавлюючи, натискуючи, ударяючи і т. ін., робити плоским; розплющувати.
У 1507 р. два італійці .. винайшли геніальний метод виробництва скляних дзеркал. Плитку скла виготовляли з валка [шматка циліндричної форми], який розтинали і сплющували (з наук.-попул. літ.);
// безос.
Один вагон сплющило, як консервну банку, перекосило двері і вікна (Григорій Тютюнник);
* Образно. Турн і сам був розбишака І Лика сплющив в один мах (І. Котляревський);
Біль бив стопудовими молотами, сплющував тіло (П. Загребельний).
2. у сполуч. зі сл. очі, повіки і т. ін. Прикривати (очі) повіками; заплющувати.
Лев нагнувся, сплющив очі, Стоїть, ані писне... (С. Руданський);
– В тій курявій зоряній млі – тільки сплющу очі – пахнуть мої юні, мої перші фіалки (С. Васильченко);
// Тісно стулювати що-небудь, щоб не допустити проникнення рідини.
Вушні раковини [бобра] мають м'язи, які при пірнанні сплющують їх, не пропускаючи воду (з газ.).
◇ (1) Сплю́щити [наві́ки] о́чі – померти.
Краялось серце, змерзали сльози, Поки не сплющив навіки очі. Побіжать дітки із хати в клуню: – На кого кинув ти нас, татуню? (П. Грабовський).
Словник української мови (СУМ-20)