сповнюватися
СПО́ВНЮВАТИСЯ¹, ююся, юєшся і СПОВНЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., СПО́ВНИТИСЯ, нюся, нишся, док.
1. чим, рідко без дод. Наповнюватися, заповнюватися; ставати повним.
Медом соти сповняються (С. Крижанівський);
// Насичуватися, переповнюватися чим-небудь.
Ті дрібненькі події, якими сповнювалося її життя, утворили своєрідне замкнене коло (М. Ю. Тарновський);
Редакція сповнюється шумом розмов (Т. Масенко);
На другий день у селі усе прокидалося й сповнялося село спокійним, щоденним гомоном (Марко Вовчок);
Хата швидко сповнялась м'якими вечірніми тінями (М. Коцюбинський);
Горниця сповнилась якимись нетутешніми дивними пахощами (І. Нечуй-Левицький);
Заграє над розлогою рівниною сонце вранішнє і сповниться степ піснею жайворонків (А. Трипільський).
2. Ставати наповненим ким-небудь.
Городи та левади .. сповняються шумливою дітворою (С. Васильченко);
Дворик сповняється юрбою маскованих і немаскованих, розмаїто убраних гостей (Леся Українка);
Кімната Онисима Петровича сповнилась людьми (О. Іваненко).
3. перен. Пройматися, бути охопленим чим-небудь (почуттям, думками, ідеями і т. ін.).
Бачить Петро, як слухають його з заздрістю старі, що прожили в лютій скруті, слухають і сповнюються надіями молоді (О. Іваненко);
Вона була весь час біля всемогутніх людей, біля хазяїв життя – і від цього сама сповнювалася сили й упевненості (П. Загребельний);
Огей слухає доньчину балачку, і його серце сповнюється теплою радістю (Олесь Досвітній);
Поступово замість одчаю душа його сповнювалася ненавистю (З. Тулуб);
Захар сповнився .. злоби проти панства (А. Кримський);
Мріє, не зрадь! Ти ж так довго лила свої чари в серце жадібне моє, сповнилось серце ущерть (Леся Українка);
Похвалила мати, і Борисове серце сповнилося гордощами (О. Копиленко);
Ударив [Стародуб] по клавішах раз, удруге й відчув, як його мозок і серце сповнились ідей, забриніли звуками (Л. Дмитерко).
СПО́ВНЮВАТИСЯ², юється і СПОВНЯ́ТИСЯ, я́ється, недок., СПО́ВНИ́ТИСЯ, спо́вни́ться, док.
1. Здійснюватися, виконуватися.
Сон чудний сповнюється мій! (І. Франко);
Є такі люди.., що для них сповняються іноді найтайніші [найпотаємніші] задушевні бажання (Л. Мартович);
То ж сповнилось мені те бажання, – Подались ми на море хутенько, І по хвилях морських погуляння Почали ми в неділю раненько (Леся Українка);
[Степан:] Ти знаєш, яка до війни у мене була мрія? І вона сповнилась (О. Корнійчук).
2. безос., кому – чому. Досягти певної межі.
Миколі Щорсу сповнювалось чотирнадцять років (С. Скляренко);
Хлопцеві сповнялося сімнадцять років (Іван Ле);
Мені приходять телеграми, Мені сповнилось двадцять п'ять (Д. Павличко).
Словник української мови (СУМ-20)