спогад
СПО́ГАД, у, ч.
1. Те, що збереглося в пам'яті; відтворення в пам'яті того, що раніше відбилося і збереглося в пам'яті.
Якісь солодкі, любі спогади та думи колисали його серце: в серці мимохіть лунала пісня (М. Коцюбинський);
Мав пам'ять добру він на речі й імена І спогади беріг, немов добірний овоч (М. Рильський);
Спогад про нього був чудовий і зцілющий (В. Підмогильний);
// Відтворення у розповідях, у розмові, в думці того, що збереглося в пам'яті.
Кожному хотілось поділитися з друзями спогадами в тихій і задушевній розмові (З. Тулуб);
Тут, на древній, підмитій водою горі, пішли спогади, розповіді (О. Довженко);
Хто знає, чи не дідусеві легенди, спогади та перекази про давнину і заронили в Танину душу першу любов до рідного краю (О. Гончар);
Здавалося їй, що вона – не вона, а справжній вояка, ніяких спогадів, а натомість бойова дійсність (М. Трублаїні);
* Образно. Печаль моя – ріка без переправи, на тому боці спогади живуть (Л. Костенко).
2. Побіжне називання кого-, чого-небудь, зауваження про когось, щось; згадка, згадування.
Ваше ймення в вигнанні, під карою сліз заборонено спогад про нього (Леся Українка);
У Назона теж Ти про рибалку спогади знайдеш, Хоч коротенькі (М. Рильський);
З усіх усюд неслися чутки, що й скрізь отак – не жнуть панського хліба, домагаються більшої ціни. І це бадьорило. А забастовка князівців на плантаціях – спогад про неї навіть найбільшим невірам в'язав язики (А. Головко).
3. тільки мн. Записки або перекази про минуле; про своє чи чуже життя.
Я Вам пришлю або скажу прислати початок моїх спогадів (Леся Українка);
– Коли хочете знати, – проходу не дає [Наталка], щоб я написав до їхньої шкільної газети спогади про громадянську війну (Ю. Яновський);
Опублікувати спогади.
Думки́ (ду́ми, спо́гади і т. ін.) поверта́ються / поверну́лися див. ду́мка;
Зоста́лися самі́ спо́гади див. зостава́тися;
(1) На [до́брий] спо́гад (спо́мин, заст. вспо́мин):
а) щоб пам'ятати, не забувати про кого-, що-небудь.
Він турячі – козла гірського – роги Прибив у себе на причілку, – може, На спогад про колишні полювання (М. Рильський);
Посаджу коло хатини На вспомин дружині І яблуньку, і грушеньку, На вспомин єдиній! (Т. Шевченко);
Вона їй на спомин подарувала свій чорний платок. – Носіть на здоров'я та згадуйте мене! – сказала Христя (Панас Мирний);
– Прийміть, любий наш пане директоре, цей скромний дарунок на спомин від удячних учениць! (Л. Мартович);
– Візьміть оцю оптику від мене на добрий спомин. Таких окулярів у Києві небагато .. – Спасибі, – просто і весело відповіла Тоня (В. Собко);
б) згадавши кого-, що-небудь.
Чому на спогад сих покірних слів рука стискає невидиму зброю, а в серці крики бойові лунають?.. (Леся Українка);
– Дитині на спомин фото раптом дарувать?! (Л. Костенко).
Словник української мови (СУМ-20)