спогадання

СПОГАДА́ННЯ, я, с., розм.

Те саме, що спо́гад 1.

Журавлі?.. Це ж мої спогадання З літ минулих летять і течуть (П. Воронько);

Із спогадань його вивів крик: сварилися тонкогубий із низьколобим за місце біля вікна (П. Панч);

* У порівн. Я пройшов над Алазанню, Над потоком водяним, Сивим, ніби спогадання, І, як пісня, молодим (М. Рильський).

Значення в інших словниках

1. спогадання — спогада́ння іменник середнього роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. спогадання — див. спогад  Словник синонімів Вусика
3. спогадання — -я, с., розм. Те саме, що спогад 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. спогадання — СПО́ГАД (те, що збереглося в пам'яті, відтворення в пам'яті того, що фіксувалося нею раніше), СПО́МИН, ЗГА́ДКА, ПА́М'ЯТЬ, ПА́М'ЯТКА розм., СПОГАДА́ННЯ розм., СПОГА́ДКА розм., СПОГА́ДАНКА розм., СПОМИНА́ННЯ розм., СПО́МИНКА розм., ПРИГА́ДКА розм.  Словник синонімів української мови
5. спогадання — СПОГАДА́ННЯ, я, с., розм. Те саме, що спо́гад 1. Журавлі?.. Це ж мої спогадання З літ минулих летять і течуть (Воронько, Мирний неспокій, 1960, 123); Із спогадань його вивів крик: сварилися тонкогубий із низьколобим за місце біля вікна (Панч, На калин.  Словник української мови в 11 томах