спогадання
СПОГАДА́ННЯ, я, с., розм. Те саме, що спо́гад 1.
Журавлі?.. Це ж мої спогадання З літ минулих летять і течуть (Воронько, Мирний неспокій, 1960, 123);
Із спогадань його вивів крик: сварилися тонкогубий із низьколобим за місце біля вікна (Панч, На калин. мості, 1965, 172);
*У порівн. Я пройшов над Алазанню, Над потоком водяним, Сивим, ніби спогадання, І, як пісня, молодим (Рильський, Мости, 1948, 67).
Словник української мови (СУМ-11)