споганювати

СПОГА́НЮВАТИ, юю, юєш, недок., СПОГА́НИТИ, ню, ниш, док., розм.

1. що. Робити що-небудь брудним, поганим, нечистим.

– Забирай із собою і свої лахи, щоб не споганювали мені хати! (О. Кобилянська);

Як рвонулась на дніпрові кручі Ненависна, підла німчура, Рушники подерла на онучі, Береги споганила Дніпра (А. Турчинська);

// Робити гидким, бридким, негарним.

Може, підстрижені вуса споганили його дочиста (Л. Мартович);

// Псувати що-небудь.

Взяти його до майстерні він не хотів, щоб “паршива вівця не споганила всієї отари” (З. Тулуб);

Згадалась Ніна. Де вона зараз? Дурне теля, отак усе сколошкала, отак усе споганила (Ю. Бедзик).

2. кого. Плямуючи, принижуючи, ганьбити, паплюжити кого-небудь.

Її сестра, Текля, хотіла молодого гарного волоха до себе притягнути і споганювала її різними видумками (О. Кобилянська);

Як сказали йому “остро пильнувати”, то він розумів се так, що всякого арештанта, котрий укаже голову в вікні, треба споганити останніми словами (І. Франко).

3. кого, що. Порушувати чистоту, святість кого-, чого-небудь; оскверняти.

[Годвінсон (спустивши очі на біблію):] Розмова з нечестивим і праведні уста споганить може (Леся Українка);

– Ви насмілилися сказать, що як я притулив руку Корзової до своїх губів, то тим і себе споганив, і її (А. Кримський);

Він .. був чистий, а життя споганило те, що він ніс (В. Підмогильний).

Значення в інших словниках

1. споганювати — спога́нювати дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. споганювати — Забруднювати; (отару) псувати; (словами) ПАПЛЮЖИТИ, ганьбити; (святиню) опоганювати, поганити, ур. оскверняти.  Словник синонімів Караванського
3. споганювати — -юю, -юєш, недок., споганити, -ню, -ниш, док., перех., розм. Робити що-небудь брудним, поганим, нечистим. || Робити гидким, бридким, негарним. || Псувати що-небудь. || Плямуючи, принижуючи, ганьбити, паплюжити кого-небудь. || Порушувати чистоту, святість кого-, чого-небудь; оскверняти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. споганювати — ГАНЬБИ́ТИ (негідними вчинками, поведінкою вкривати ганьбою себе, своє чесне ім'я, рід і т. ін.), БЕЗЧЕ́СТИТИ, ЗНЕСЛА́ВЛЮВАТИ, НЕСЛА́ВИТИ, СОРО́МИТИ, ОСОРО́МЛЮВАТИ, КОМПРОМЕТУВА́ТИ, ПОГА́НИТИ, ОПОГА́НЮВАТИ (ОБПОГА́НЮВАТИ), ЧОРНИ́ТИ, ОЧО́РНЮВАТИ...  Словник синонімів української мови
5. споганювати — Спога́нювати, -га́нюю, -нюєш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. споганювати — СПОГА́НЮВАТИ, юю, юєш, недок., СПОГА́НИТИ, ню, ниш, док., перех., розм. Робити що-небудь брудним, поганим, нечистим. — Забирай із собою і свої лахи, щоб не споганювали мені хати! (Коб.  Словник української мови в 11 томах
7. споганювати — Споганювати, -нюю, -єш сов. в. споганити, -ню, -ниш, гл. Изгаживать, изгадить, портить, испортить.  Словник української мови Грінченка