споглядальний
СПОГЛЯДА́ЛЬНИЙ, а, е.
1. Пов'язаний з процесом споглядання, характерний для споглядання.
Аксель уважно подивилася на Огея... – Пробачте, – стиха промовляє він до неї, піймавши її споглядальний вираз. – Вам зрозуміло все тут? (Олесь Досвітній);
Хомі .. лишалося тільки обрати собі позицію споглядальну (Н. Рибак);
На пероні з'являється Малоштан. Він з батіжком. Стає перед рейками і завмирає у споглядальній позі (І. Микитенко).
2. Схильний до споглядання.
Юність, виразником і співцем якої був Тичина в “Сонячних кларнетах”, – це юність переважно споглядальна, мрійлива (з наук. літ.).
3. книжн. Бездіяльний, пасивний.
Звідси [в українській ментальності] споглядальна, а не активно діяльна позиція (з наук. літ.);
Споглядальний настрій;
Споглядальна позиція нейтралітету.
Словник української мови (СУМ-20)