споглядальний

СПОГЛЯДА́ЛЬНИЙ, а, е.

1. Пов’язаний з процесом споглядання, характерний для споглядання.

Аксель уважно подивилася на Огея… — Пробачте,— стиха промовляє він до неї, піймавши її споглядальний вираз. — Вам зрозуміло все тут? (Досв., Вибр., 1959, 265);

Хомі.. лишалося тільки обрати собі позицію споглядальну (Рибак, Час.., 1960, 749);

На пероні з’являється Малоштан. Він з батіжком. Стає перед рейками і завмирає у споглядальній позі (Мик., І, 1957, 42).

2. Схильний до споглядання.

Юність, виразником і співцем якої був Тичина в «Сонячних кларнетах»,— це юність переважно споглядальна, мрійлива (Поезія.., 1956, 24);

Розум будівника комунізму не споглядальний, він нерозривно зв’язаний з практичною діяльністю людини (Ком. Укр., 6, 1961, 57).

Значення в інших словниках

1. споглядальний — спогляда́льний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. споглядальний — -а, -е. 1》 Пов'язаний з процесом споглядання, характерний для споглядання. 2》 Схильний до споглядання.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. споглядальний — СПОГЛЯДА́ЛЬНИЙ, а, е. 1. Пов'язаний з процесом споглядання, характерний для споглядання. Аксель уважно подивилася на Огея... – Пробачте, – стиха промовляє він до неї, піймавши її споглядальний вираз. – Вам зрозуміло все тут? (Олесь Досвітній); Хомі ..  Словник української мови у 20 томах