сподобляти
СПОДОБЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., СПОДОБИ́ТИ, доблю́, до́биш; мн. сподо́блять; док., кого, що, заст.
1. Виявляючи увагу, прихильність, давати можливість зазнавати чого-небудь, робити щось.
– Слава Богу, – подумав тато, – що сподобив мене діждати сеї години, що я сина свого бачу (А. Свидницький);
– Може, таки я ще одужаю, може, Господь сподобить мене ще яку сорочку спрясти!.. (Л. Яновська);
// безос.
Не сподобило до справжньої Золотої грамоти дожити (В. Козаченко);
// Визнавати гідним, достойним чого-небудь; удостоювати.
[Сильвестр:] Тебе ж Господь сподобив дивних знаній [знань] І чудному мистецтву научив (І. Кочерга);
– Коли я сподобив тебе своєї ласки, то слава твоя стане ще ліпша.., – сказав Єремія (І. Нечуй-Левицький).
2. Робити кому-небудь честь своєю увагою, ласкою і т. ін.
– Сідайте, будьте ласкаві. Я дуже радий, що ви сподобили нас одвідинами в цій глушині, – говорив Навроцький, подаючи стільці паничам (І. Нечуй-Левицький).
Словник української мови (СУМ-20)