сподобляти
СПОДОБЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., СПОДОБИ́ТИ, доблю́, до́биш; мн. сподо́блять; док., кого, що, заст.
1. Виявляючи увагу, прихильність, давати можливість зазнавати чого-небудь, робити щось.
– Слава Богу, – подумав тато, – що сподобив мене діждати сеї години, що я сина свого бачу (А. Свидницький);
– Може, таки я ще одужаю, може, Господь сподобить мене ще яку сорочку спрясти!.. (Л. Яновська);
// безос.
Не сподобило до справжньої Золотої грамоти дожити (В. Козаченко);
// Визнавати гідним, достойним чого-небудь; удостоювати.
[Сильвестр:] Тебе ж Господь сподобив дивних знаній [знань] І чудному мистецтву научив (І. Кочерга);
– Коли я сподобив тебе своєї ласки, то слава твоя стане ще ліпша.., – сказав Єремія (І. Нечуй-Левицький).
2. Робити кому-небудь честь своєю увагою, ласкою і т. ін.
– Сідайте, будьте ласкаві. Я дуже радий, що ви сподобили нас одвідинами в цій глушині, – говорив Навроцький, подаючи стільці паничам (І. Нечуй-Левицький).
Значення в інших словниках
- сподобляти — сподобля́ти дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
- сподобляти — -яю, -яєш, недок., сподобити, -доблю, -добиш; мн. сподоблять; док., перех., заст. 1》 Виявляючи увагу, прихильність, давати можливість зазнавати чого-небудь, робити щось. || безос. || Визнавати гідним чого-небудь; удостоювати. 2》 Робити кому-небудь честь своєю увагою, ласкою тощо. Великий тлумачний словник сучасної мови
- сподобляти — СПОДОБЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., СПОДОБИ́ТИ, доблю́, до́биш; мн. сподо́блять; док., перех., заст. 1. Виявляючи увагу, прихильність, давати можливість зазнавати чого-небудь, робити щось. Словник української мови в 11 томах
- сподобляти — Сподобля́ти, -ля́ю, -єш сов. в. сподобити, -блю, -биш, гл. Украшать, украсить. Робітна молода била, ручників наробила, боярів сподобила. Гол. II. 127. Голота, надѣвъ богатую татарскую одежду, говоритъ: Ой поле Килиїмське!... Словник української мови Грінченка