сподобляти

СПОДОБЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., СПОДОБИ́ТИ, доблю́, до́биш; мн. сподо́блять; док., перех., заст.

1. Виявляючи увагу, прихильність, давати можливість зазнавати чого-небудь, робити щось.

— Слава богу,— подумав тато,— що сподобив мене діждати сеї години, що я сина свого бачу (Свидн., Люборацькі, 1955, 72);

— Може, таки я ще одужаю, може, господь сподобить мене ще яку сорочку спрясти!.. (Л. Янов., І, 1959, 56);

// безос.

Не сподобило до справжньої Золотої грамоти дожити (Коз., Зол. грамота, 1939, 54);

// Визнавати гідним, достойним чого-небудь; удостоювати.

[Сильвестр:] Тебе ж господь сподобив дивних знаній [знань] І чудному мистецтву научив (Коч., П’єси, 1951, 15);

— Коли я сподобив тебе своєї ласки, то слава твоя стане ще ліпша..,— сказав Єремія (Н.-Лев., VII, 1966, 127).

2. Робити кому-небудь честь своєю увагою, ласкою і т. ін.

— Сідайте, будьте ласкаві. Я дуже радий, що ви сподобили нас одвідинами в цій глушині,— говорив Навроцький, подаючи стільці паничам (Н.-Лев., V, 1966, 202).