сподіваний
СПОДІ́ВАНИЙ, а, е.
На якого сподіваються, розраховують, про якого мріють.
Замість сподіваного страшенного грому, що мав бути початком руїни, чути лише глухе воркотання, сердитий гуркіт велетня (І. Франко);
В несамовитому забої дзвонів він [народ] почув голос давно сподіваної волі. – До церкви, до церкви! Воля прийшла (Панас Мирний);
– А чому ж їм не вступити [в бій]? – неквапом відгукується Черниш, проводжаючи задумливим поглядом нове, не зовсім сподіване поповнення (О. Гончар);
Заходи не дали сподіваних результатів;
Сподіваний ефект;
// На якого довго чекають, якого бажають.
[Олеся:] На сподіваного гостя багато треба, прийду, коли здумаю (М. Кропивницький);
І привітаю обережно я Моє сподіване кохання (М. Вінграновський);
// у знач. ім. споді́ване, ного, с. Те, на що сподіваються, розраховують, чого чекають.
Галя усе дожидала чогось особливого, сміло та весело дожидала вона, та разом же з тим далося навзнаки їй, як дожидати сподіваного (Марко Вовчок);
У Києві на Подолі Було колись... і ніколи Не вернеться, що діялось, Не вернеться сподіване, Не вернеться... А я, брате, Таки буду сподіватись, Таки буду виглядати, Жалю серцю завдавати (Т. Шевченко).
Словник української мови (СУМ-20)